Поїздка до прифронтових зон

9 квітня 2026 року група з 13 людей виїхала з Майнерцгагена на благовістя в Україну. До цієї поїздки їх спонукало сильне бажання потрудитися для Бога і людей у прифронтових зонах. Друзі хотіли підбадьорити віруючих із колись великих церков, які зараз збираються невеликими групами. Також благовісники знали, що в багатьох українських містах будинки молитви наповнюються людьми, які шукають розради у тривожний і неспокійний воєнний час. Ще благовісники хотіли подарувати подарунки дітям, які пройшли Великодній Адвент.

У поїздці взяли участь десятеро молодих людей. Вони склали камерний ансамбль: три скрипки (Анастасія Єфіменко, Софія Фещенко та Анна Карасьова), фортепіано (Еріка Ісак) і солісти (Ілля Павленко, Олексій Чернов та Катерина Татаренко). Також брали участь Павло Косенко та Павло Павленко.

Руслан Яницький приєднався до групи за день до поїздки й став безцінним оператором.

Атмосфера в групі була натхненна та дружня. Учасники розуміли одне одного з півслова, тому багато працювати над репертуаром не довелося.

Із підготовленої участі склали дві програми: для дітей і для дорослих. Багато творів залишилися в запасі.

З молоддю поїхали Олександр Єфіменко як душеопікун і його дружина Любов. Вона готувала для групи, і на них завжди чекала смачна та гаряча домашня їжа. Сестри з групи з радістю їй допомагали. Повіз друзів в Україну Іван Кукош із церкви Дом-Еш. Спочатку в нього не виходило поїхати на всі дні, але Господь явив милість — і братові дали відпустку на роботі. Він пожертвував своїм часом і комфортним спринтером, незважаючи на небезпеку його втратити. Водій їхав майже дві доби, незважаючи на втому. Загалом група проїхала близько 7000 км.

Благовісники провели 8 богослужінь і відвідали шість міст в Україні: Кривий Ріг, Нікополь, Марганець, Запоріжжя, Лебедин і Дніпро.

Щоранку відповідальний брат проводив спільну молитву. У перший день він запитав друзів: «Чи є в когось із вас страх або сумнів? Можливо, хтось хоче залишитися?». Слава Богу, що ніхто з групи жодного разу не залишився. Це свідчило про повну довіру Богові всіх благовісників.

Наприкінці кожного богослужіння гості стояли біля виходу й прощалися з людьми. Ті щиро дякували їм за відвідини та просили приїжджати ще. Діти раділи подарункам, які їм підготували друзі з Німеччини. Особливі презенти були для тих, хто закінчив Адвент, але й інші діти отримали бажаний пакуночок.

Готуючи Адвент, друзі хотіли підготувати матеріал, який буде доступний онлайн для всіх охочих. Вони обрали проєкт, який допоможе дітям підготуватися до Великодня. За основу була взята ідея очікування Різдва, і вийшов подібний задум — Великодній Адвент на 21 день.

Щоб узяти участь у поїздці в Україну, друзі чимось жертвували й ризикували: хтось купив багато цукерок для дітей, щоб у них була мотивація відповідати на запитання; хтось брав відпустку на роботі для служіння ближнім у небезпечних умовах. Комусь довелося ризикувати через майже призовний вік — до дня народження залишалося лише кілька днів, і його могли б не пропустити назад. У когось не вистачало документів, через що були труднощі на кордоні. Усі ці питання та труднощі друзі довірили в руки Всемогутнього Бога, і Він чудовим чином розв’язав усі переживання — друзі цілими й неушкодженими повернулися назад. Слава Йому за це!

Служіння благовістя в Україні звершилося зусиллями багатьох братів і сестер: хтось жертвував кошти, хтось молився, хтось міг поїхати. Слава Господу за всіх друзів, які подвизалися в служінні, через яке Ім’я Боже було прославлене.

Будемо молитися, щоб Слово, яке було сказане через благовісників, принесло зміни в життя слухачів, щоб вони навернулися до Христа.

..О, ви, що нагадуєте про Господа! Не замовкайте!

Іс. 62,6