Семінар Відділу благовістя Південного регіону

20 червня 2026 року в церкві міста Фульда відбувся семінар Відділу благовістя Південного регіону української частини Європейського об’єднання. Семінар зібрав понад 40 учасників.

Слово до молитви сказав Володимир Перепеч, відповідальний за благовістя в церкві міста Купферцелль. Він прочитав уривок з Євангелія від Матвія (24:38–39) і звернув увагу на слова: «ці люди й не думали»:

«Слава Богові, що сьогодні є люди, які ревнують у справі благовістя, тобто думають про нього».

Водночас, зазначив він, самих лише роздумів недостатньо — потрібно діяти. На підтвердження цієї думки брат процитував Євангеліє від Івана (12:22–24): якщо зерно не помре, то залишиться саме, а якщо помре — принесе багато плоду. Щоб з’явився плід, потрібно померти для себе.

З доповіддю виступив Дмитро Беньковський, відповідальний за благовістя в церкві Франкфурта-на-Майні. Тема — «Особливості благовістя серед православних і католиків». Доповідь була побудована таким чином:

• історія християнства;
• католицизм, православ’я та їхні особливості;
• короткий екскурс у протестантизм (Реформація);
• богословські акценти католицької та православної традицій;
• головні подібності — точки, на яких можна будувати діалог і розпочинати благовістя;
• головні відмінності — питання, у яких розходяться позиції;
• практична сторона: як благовістити на ділі, особисті свідчення зі служіння серед православних.

Головна думка прозвучала так:

«Почни там, де ти є. Використовуй те, що маєш. Роби те, що можеш».

Після першої доповіді брати, відповідальні за служіння благовістя на місцях, представили звіти про працю своїх церков.

Дмитро Беньковський (Франкфурт-на-Майні) за допомогою презентації розповів про служіння у своїй церкві.

Вадим Кулик (Хайнебах) підкреслив необхідність молитися про поширення Божого Слова. Серед форм служіння в церкві — благовістя на парковках (зокрема з роздачею солодощів), бібліотечне служіння, спільне благовістя з німецькими віруючими, а також служіння біля німецьких і російських магазинів.

Володимир Перепеч (Купферцелль) розповів про благовістя у своїй церкві. Цього року вони разом із групою молоді здійснили благовісницьку поїздку до Італії.

Михайло Ратушний (Фірнгайм) поділився різними форматами служіння: невеликі зустрічі в парках, на парковках, у центрі міста, біля фонтанів і на площах, бібліотека на ринку, благовістя на дитячих майданчиках. Особливе місце займає різдвяний ярмарок — традиційний час благовістя в церкві. Також у церкві налагоджено онлайн-трансляцію богослужінь.

Церква Бад-Герсфельда поділилася інформацією про служіння біля російських магазинів та будинку для літніх людей.

Михайло Грись, відповідальний за церкву в Празі, зізнався, що основою благовістя та євангелізації в їхній церкві є молодь. Окрім служіння на ринку, практикується особисте благовістя: контакти людей, з якими вдалося поспілкуватися, заносяться до молитовного списку, і спілкування триває. Ще одна особливість їхньої церкви: перед розбором Слова на вечірніх богослужіннях хтось із членів церкви ділиться свідченням про особисте благовістя.

Альберт Недіалков, відповідальний за благовістя в Південному регіоні та в церкві Фільдерштадта, зробив акцент на особистому благовісті: спілкування починається із запрошення до кафе, потім — додому, і лише після цього — до церкви. Також практикується благовістя на майданчиках для барбекю.

Після звітів слово взяв Петро Барк — перекладач книги Франческо Маджо «Христос для мусульман» з німецької мови російською. На підставі текстів Корану та Біблії він показав особливості благовістя серед мусульман: як будувати спілкування і на що звертати увагу. Особливий акцент було зроблено на важливості знати напам’ять вірші Корану, у яких говориться про Біблію, Ісуса Христа та Бога.

Богдан Ямнюк, відповідальний за благовістя в українській частині Європейського об’єднання, говорив про організацію домашніх груп. Він нагадав: сіяти — це лише перший етап; далі потрібно прополювати, доглядати й удобрювати. У благовісті найважливіше — побачити людину.

Брат закликав відмовитися від фрази «ми віруючі, а ви — ні», назвавши її бар’єром між людьми, який потім дуже важко усунути. Як приклад того, як Христос здобував учнів, він навів уривок з Євангелія від Івана (1:35–42): на запитання «Учителю, де Ти живеш?» Христос відповів: «Прийдіть і побачите», — і вони провели з Ним той день. Другим прикладом став уривок з Дій апостолів (2:42, 46–47) про першу церкву, яка перебувала у вченні і єднанні, переломлюючи хліб по домах у простоті серця, — і Господь щоденно додавав до церкви тих, що спасалися.

Домашня група, підсумував благовісник, — це формат душеопікунства, довгострокове благовістя, конкретна праця з людиною. Богові приємні не лише загальні служіння, а й особиста участь кожного члена церкви в житті іншої людини.

Завершив семінар Олександр Шуляковський, помічник відповідального за благовістя в Південному регіоні та в церкві Хайнебаха. Він звернувся до слів із 1-го послання Петра (2:9–10) про народ власності Божої, поставлений, щоб звіщати Його чесноти, і нагадав: служіння благовістя — це право брати участь у справі, яку звершує Сам Бог.

Теплу атмосферу цього дня доповнила й помісна церква Фульди: пресвітер Олександр Колабухов разом із братами та сестрами щиро зустріли гостей і приготували частування, завдяки чому кожен, хто приїхав на семінар, почувався як удома.

Нехай Бог благословить, щоб наше практичне благовістя сприяло прославленню Його імені.